Назва населеного пункту

Дата

АКТ

Мною,___________________________________головним контролером-ревізором КРУ

у _______________________________області_____________________________________, в

присутності______________________ознайомлено керівника підприємства із загальним актом документальної ревізії фінансово-господарської діяльності за період із_________________до__________________________________________________________

Підписати акт________відмовився без якихось мотивів чи заперечень.*

Один примірник загального акта йому залишено під розписку.

Головний контролер-ревізор

--------------------------------------------

(підпис)

Присутній

(прізвище)

Примітка *. Залежно від мотивів директора зміст акта може бути таким: Підписати акт_____________відмовився з мотивів (чітко вказати мотиви), а далі за текстом.

Крім зазначених у цьому акті мотивів, ревізор пропонує директору протягом п'яти днів надіслати свої заперечення на адресу посадової особи, яка призначила ревізію. Може статися й так, що директор не прийме такої пропозиції. Однак за наявності акта про відмову підписати загальний акт останній на судовому розгляді матеріалів ревізії вважається підписаним незалежно від наявності заперечень, бо порушення заносяться до акта на підставі бухгалтерських документів.

4. Прийняття рішення за результатами проведеної ревізії

Після підписання акта ревізії відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» ревізор у 15-денний термін готує проект обов'язкових вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Матеріали кожної ревізії (перевірки) протягом 15 днів після її завершення розглядаються й приймаються від ревізорів керівниками контрольноревізійних управлінь або їхніми заступниками, начальниками відділів цих управлінь, начальниками відділів у районах та містах або їхніми заступниками.

Найоптимальнішим, звичайно, є варіант забезпечення відшкодування виявлених збитків під час ревізії. На жаль, за нинішніх економічних умов, коли існує заборгованість із виплатою заробітної плати, коли немає коштів на рахунках підприємств, установ та організацій, дуже часто неможливо безпосередньо під час ревізії забезпечити відшкодування виявлених збитків та здійснити перерахування до бюджету належних йому платежів.



Ревізор у переліку обов'язкових вимог, що висуваються до керівника перевіреного підприємства, установи чи організації, обумовлює термін подання інформації про хід виконання цих вимог, а потім здійснює перевірку виконання вказівок безпосередньо на підприємстві. Матеріали ревізії контролюються до повного відшкодування виявлених збитків та перерахування до бюджету або до державних цільових фондів донарахованих платежів.

Робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (ст.ст. 130, 132, 133, 134, 135 Кодексу Законів України про працю).

Згідно з Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (ст. 10) контрольно-ревізійним відділам у містах і районах, КРУ в областях і ГоловКРУ України надано право вилучати в дохід відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності, виявлені ревізіями (перевірками) приховані або занижені валютні та інші платежі, стягувати до бюджету кошти, отримані за допомогою незаконних угод, без встановлених за законом підстав та з порушенням чинного законодавства, застосовувати фінансові санкції, що передбачені пунктом 7 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Застосування фінансових санкцій здійснюється незалежно від причин, через які сталося заниження суми податку, платежу, внеску до податкових декларацій, розрахунків. Для застосування фінансових санкцій не має значення і наявність наміру в діях відповідних працівників, платників Стягнення оформляються відповідним документом — рішенням за підписом начальника (заступника начальника) КРУ.

Рішення у п'яти примірниках складаються контрольно-ревізійними підрозділами, які здійснювали ревізію чи перевірку. Із суми, що підлягає вилученню до бюджету, 15% перераховуються на позабюджетний рахунок контрольно-ревізійного управління, про що зазначається у прийнятому рішенні. Контрольно-ревізійні відділи здійснюють систематичний контроль за виконанням платниками прийнятих рішень.

Суми платежів за прийнятими рішеннями КРУ перераховуються приємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами підприницької діяльності у триденний термін із дня отримання рішення, внесені у цей термін суми стягуються у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення ( 164-2) контрольно-ревізійній службі надано право застосовувати штрафні санкції за порушення законодавства з фінансових питань. А саме:

- штраф від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів , доходів громадян накладається за приховування в обліку валюти та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність 6ухгалтерського обліку або ведення його з порушенням встановлене порядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, створення перешкод працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

- штраф від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян накладається за ті самі дії, вчинені особою, на яку протягом року були накладені адміністративні стягнення за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті.

Сума штрафу визначається начальником КРУ або його першим заступником на комісії у присутності порушників із використанням протоколів, складених контрольно-ревізійними підрозділами, які проводили ревізію або перевірку.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до Кримінального Кримінально-процесуального кодексів України щодо посилення боротьби з порушеннями бюджетного законодавства» від 07.10.1997 р. за «використання посадовою особою бюджетних коштів невідповідне до їх цільового призначення або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скороченя видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджет усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, — карають( позбавленням волі на строк від одного до трьох років або штрафом ; трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такої».

Згідно з цим законом до бюджетних коштів належать усі кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Великим розміром бюджетних коштів вважається сума, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Особливо великим розміром вважається сума, що перевищує в тисячу і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з вищезгаданим законом «видання посадовою особою нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, — карається позбавленням волі на строк до чотирьох років або штрафом до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах, або вчинені повторно, — караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п'яти років».

Не пізніше ніж через один місяць після закінчення ревізії підприємство, установа або організація подають до контрольно-ревізійного відділу довідку про усунення виявлених порушень.

5. Організація контролю за виконанням рішень за матеріалами ревізії

На п'ятому етапі ревізії проводиться організація контролю за виконанням рішень за результатами комплексної ревізії.

Ефективність комплексної ревізії залежить не тільки від якості проведення, але і від самої організації контролю за виконанням рішень, прийнятих за її результатами.

В практичній роботі використовують різні способи контролю за виконанням рішень за результатами комплексної ревізії, зокрема:

• не пізніше ніж через місяць після закінчення ревізії (перевірки) підприємство, організація подає в КРУ довідку про усунення виявлених недоліків;

• повторно перевіряють достовірність одержаної інформації про усунення недоліків.

ТЕМА: «Ревізія і контроль грошових коштів у касі»

1. Завдання і джерела ревізії грошових коштів у касі.

2. Ревізія і контроль каси та дотримання умов зберігання грошо вих коштів.

3. Ревізія і контроль касових операцій.

1. Завдання, джерела, нормативні акти, які використовуються при ревізії коштів у касі

Підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності згідне з чинним Положенням про ведення касових операцій у національнії валюті в Україні, затвердженим Правлінням Національного банку України N 72 від 19 лютого 2001р., можуть розраховуватись готівкою з робітниками і службовцями при виплаті заробітної плати, премій, винагород, допомог, пенсій, а також при видачі на господарські витрати та відрядження.

Підприємства, які відкрили поточні рахунки в установах банку, зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах і здійснюють розрахунки за своїми зобов'язаннями в безготівковій та готівковій формі.

Готівку можна одержувати з власних рахунків в банках в межах наявних на них коштів на ті цілі, які визначені в грошовому чеку без подання обґрунтовуючих документів і розрахунків. Підприємства та індивідуальні підприємці можуть здійснювати розрахунки між собою, а також із фізичними особами як в готівковій, так і в безготівковій формі.

Розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банку, так і за рахунок готівкової виручки, і здійснюються через касу підприємства веденням касової книги.

Розрахунки готівкою підприємства між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових, видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, квитанцій, договорів купівлі-продажу товару, актів закупівлі, виконання робіт або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання робіт. Підприємства та індивідуальні підприємці, які здійснюють розрахунки із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг за готівку через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій (РРО) зобов'язані видати касовий чек, а під час виходу з ладу РРО - письмовий документ для підтвердження витрат.

Для збереження готівки, грошових документів та бланків суворої звітності і здійснення з ними операцій на всіх підприємствах створюються каси. Для ведення касових операції призначається матеріально відповідальна особа - касир. Підприємства можуть мати в касі готівку в межах ліміту залишку готівки в касі на кінець робочого дня, встановленого банком щорічно протягом 1 кварталу поточного року. Сума встановленого ліміту може бути переглянута у разі звернення клієнта і подання ним заявки-розрахунку.

Перевірку касової дисципліни на підприємствах згідно з Положенням (глава 5) покладено на контролюючі органи України, які визначають періодичність проведення перевірок та термін їх здійснень.

Основними завданнями ревізії каси і касових операцій є перевірка:

1) забезпечення умов збереження готівки та інших цінностей в касі та при їх доставці з банку;

2) дотримання правил документального оформлення операцій по руху готівки;

3) своєчасність та повноти оприбуткування одержаної готівки з банку від інших осіб;

4) дотримання касової дисципліни при проведенні касових операцій;

5) цільового використання готівки;

6) дотримання ліміту готівки в касі, умов видачі на поточні потреби та на інші цілі;

7) дотримання встановленого порядку збереження чекових книжок, а також отримання по них готівки;

8) стану обліку касових операцій, ведення касової книги, книг аналітичного обліку інших цінностей, які зберігаються в касі;

9) дотримання граничних обмежень на здійснення готівкових розрахунків.

Ревізія каси та касових операцій — одна з найвідповідальніших ділянок документальної ревізії. Головна її мета полягає у виявленні фактів недостач, розтрат і привласнення грошових коштів. Це досягається методом раптової інвентаризації готівки з наступним порівнянням отриманих даних із записами у відповідних документах.

Джерелами ревізії є:

1) первинні документи:

- прибуткові і видаткові касові ордери;

- квитанції на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших організацій;

- корінці чекової книжки;

- розрахунко-платіжні відомості на виплату заробітної плати, відпускних, матеріальних допомог, компенсацій, відрядних, стипендій інших виплат;

- трудові угоди на виконання і оплату певних робіт;

- акти інвентаризації готівки в касі;

- чеки, рахунки на придбання матеріальних цінностей готівкою накладні на отримання цінностей і надання послуг;

- договір про матеріальну відповідальність;

2) облікові регістри:

- журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;

- касові книги;

- звіти касира;

- журнал-ордери і відомості журнально-ордерної форми обліку за рахунками обліку грошових коштів;

- облікові записи на позабалансовому рахунку 08 “Бланки суворого обліку”;

- Головна книга;

3) звітні документи:

- книга обліку розрахункових операцій;

- розрахункова книжка, баланс підприємства (установи).

2. Ревізія і контроль каси та дотримання умов зберігання грошових коштів

Ревізія каси насамперед передбачає встановлення наявного стану збереження готівки в касі. Тому першим етапом ревізії є раптова інвент ризація наявності грошових коштів та інших цінностей, які є в касі пі приємства. Інвентаризація проводиться за участю касира і головної бухгалтера. Якщо з поважних причин (хвороби) касир не є присутні при ревізії, то призначається спеціальна комісія в складі керівника, гол вного бухгалтера, ревізора та представника громадськості.

Згідно з правилами проведення інвентаризації ревізор має отримаї від касира останній звіт з документами за поточний день і розписку, ; вказано, що гроші, які надійшли в касу, оприбутковані і відповідно відображені як в прибуткових, так і у видаткових касових ордерах, а всі паяні документи представлені ревізору. Даний звіт подається в бухгалтерію.

Наступним етапом перевірки є перерахунок готівки в касі, який спочатку проводиться касиром, а потім ревізором. Як правило, вся готівка в касі перераховується покупюрно. Під час ревізії в касі можуть знаходитися відомості на зарплату, строк виплати по яких не закінчений протягом З днів. В даному випадку ревізор перераховує фактично виплачені суми і в акті ревізії їх відмічає в IV розділі акта окремим рядком.

Після визначення суми грошових коштів та наявності грошових документів в касі підприємства проводиться порівняння фактичних результатів із даними бухгалтерського обліку. По кожному виявленому порушенні, які перелічені у розділах «Акту перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою», ревізор записує відповідні висновки. Якщо є розбіжності між даними бухгалтерського обліку і фактичними даними, то ревізор зобов'язаний взяти пояснення від касира.

У випадку виявлення фактів видачі готівки без належного оформлення первинних документів і за відсутності підписів (керівника, головного бухгалтера) такі дані вказуються в акті окремо із прикладеними поясненнями касира.

При перевірці фактичної наявності грошових документів, цінних паперів в кожному окремому випадку визначається достовірність кожного документа, правильність його оформлення та сума. При цьому перевіряється кожний документ окремо із зазначенням в акті назви, номера серії та загальної суми.

Одночасно ревізор перевіряє умови збереження грошей в касі. При цьому з'ясовується:

1) наявність сигналізації і охорони касового приміщення;

2) забезпечення схоронності грошей при одержанні і здачі їх в установу банку;

3) збереження ключів-дублікатів;

4) правила ведення касової книги, своєчасність записів в ній;

5) наявність зобов'язань про матеріальну відповідальність касира в особовій справі;

6) зберігання чекових книжок.

3. Ревізія і контроль касових операцій

Після інвентаризації ревізор починає ревізію касових операцій. Вона проводиться суцільним методом перевірки видаткових та вибірковим методом перевірки прибуткових касових документів. При цьому перевіряється правильність їх оформлення (наявність підписів на отримання, заповнення реквізитів, підписів керівника і головного бухгалтера, номера документа і дати здійснення операції, номера кореспондентського рахунку тощо) й законності здійснення касової операції.

Необхідно пересвідчитись, чи всі касові прибуткові і видаткові ордери та інші документи заповнені чорнилом чітко, ясно, без помарок (ніякі підчищення і виправлення в цих документах не допускаються).

У процесі ревізії потрібно перевірити, чи не суміщали виконані обов'язків касира особи, які працюють на посаді бухгалтера; чи не отримували виручку від реалізації матеріальних цінностей особи, зв'язані їх виробництвом або відповідальні за їх зберігання.

Перевіряючи касову дисципліну, слід сконцентрувати увагу на можливих випадках використання грошей не за цільовим призначенням (наприклад, на господарські потреби) із сум, що отримані на виплату заробітної плати, використання касової виручки понад установлені норми, на своєчасність повернення до банку невикористаних коштів, а також і повноту, здачу в банк сум за іншими надходженнями.

При складанні прибуткових та видаткових касових ордерів вказуєті ся підстава їх складання. Дані документи повинні бути погашені штампом або написом «Оплачено», «Одержано» із зазначенням дати і підписом касира. Відсутність штампів погашення створює умови для повтої ного їх використання. При перевірці прибуткових та видаткових кассових ордерів потрібно також перевіряти додані до них документи.

Під час перевірки журналу реєстрації слід звернути увагу на розділі ну нумерацію прибуткових і видаткових касових ордерів. Пропущення порядкових номерів може свідчити про факти порушень. Щоб їх виявити, потрібно перевірити, чи відсутні касові ордери зберігаються на під приємстві в окремій папці для анульованих ордерів.

Результативною може бути перевірка правильності реєстрації грошо вих чеків. Після щомісячного підрахунку кількості виписаних чеків і ї: суми слід звірити ці дані з відповідними даними за касовими звітами У разі виявлення розбіжностей з'ясовуються їхні причини.

Під час ревізії доцільно вияснити, чи не передав керівник свого прав; першого підпису іншій особі, виявити факти видачі грошей за ордерам! чи платіжними відомостями, підписаними лише головним бухгалтером.

Під час проведення ревізії касових операцій обов'язково вивчаютьа матеріали попередніх зовнішніх перевірок, наявність актів раптових інвентаризацій кас (не менш як один раз на квартал), що повинні проводитись комісією підприємства, акти передачі касової готівки на період відпустки касира та наявність наказів по підприємству.

Перевірка повноти і своєчасності оприбуткування готівки по касі проводиться:

- зіставлянням прибуткових касових ордерів на отримання готівки з банку із записами в касовій книзі, у тому числі й по валютних коштах, облік яких має вестися окремо, а також із відповідними записами у виписках із банку. Перевірка проводиться за сумами та датами отримання грошей.

- зіставлянням сум і дат на оприбуткування виручки в прибуткових касових ордерах із датами і сумами, проставленими у документах на реалізацію продукції готівкою, основних фондів та інших матеріальних цінностей (за даними складу, цеху) в кореспонденції з рахунком 70 “Дохід від реалізації”;

- зіставлянням сум і дат у прибуткових касових документах і касовій книзі з первинними документами на сплату комунальних послуг та документами про надходження від об'єктів соціальної сфери підприємств побутового обслуговування і громадського харчування, підсобних госпо-дарсчв, що знаходяться на балансі підприємства у кореспонденції із субрахунком 23 «Обслуговуючі виробництва»;

- зіставлянням сум і дат у прибуткових касових документах з первинними документами про надані послуги чи відпущені матеріальні цінності стороннім організаціям при проведенні вибіркових зустрічних перевірок на об'єктах, яким надано такі послуги. При цьому контролюється достовірність і повнота оприбуткування повернених підзвітних сум по касі з даними журналу-ордера “Розрахунки з підзвітними особами” по кредиту рахунків 372 і по дебету 301 рахунків по руху підзвітних сум стосовно працівників та зіставлянням ідентичності їх підписів.

Згідно з порядком ведення касових операцій щодо використання готівкових коштів встановлені такі обмеження:

1) підприємство зобов'язане використовувати готівку, отриману в банку згідно з цілями, вказаними в чеку. У випадку порушення нараховується штраф на суму використаної не за цільовим призначенням готівки;

2) сума платежу одного підприємства іншому не повинна перевищувати 10 тис. грн. протягом робочого дня. При цьому кількість підприємств, з якими проводяться розрахунки, не обмежується. При порушенні сума виплаченої готівки понад 10 тис. грн. додається до залишку готівки в касі на кінець кожного дня і порівнюється із встановленим лімітом з моменту здійснення порушення і до моменту його виявлення контролюючими органами;

3) підприємство, яке має заборгованість перед бюджетом, зобов'язане проводити оплату праці виключно готівкою, отриманою з рахунку в банку. В іншому випадку застосовуються санкції. При цьому виплати, не пов'язані з оплатою праці, дозволяються;

4) видача готівки під звіт проводиться за умови повного звітування підзвітної особи за попередній аванс.

Перевірка дотримання ліміту готівки каси — обов'язкове питання ревізії. Воно регламентується Указом Президента України «Про засто сування санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівкі 12.06.1995р. N 436. Згідно з Указом передбачено штрафи;

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в кг штраф у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної ки за кожен день до виявлення порушення;

- за неповне оприбуткування готівки - штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткуваної суми;

- за перевищення встановлених термінів використання видане звіт готівки і видачу під звіт готівки без попереднього поі звітування —штраф у розмірі 25% виданих сум

Перевірка готівкових видатків здійснюється зіставлянням запи касовій книзі й касовому звіті з доданими видатковими касовими , ментами (видаткові касові ордери, платіжні відомості по виплаті за тної плати, допомог, лікарняних, відпускних, відомості на виплату пі тних сум, депонованої заробітної плати);

При перевірці видачі підзвітних сум потрібно перевірити журнал-ордер, який ведеться для обліку розрахунків з підзвітними особами. При цьому перевірка здійснюється по кожній особі, яка отримувала кошти під звіт. Перевірці підлягають наявні авансові звіти про використання готівки на потреби виробництва, господарські потреби, придбання матеріальних цінностей, закупівлю сільськогосподарської продукції тощо, а також додаткові первинні документи (накладні, чеки, розрахунки, квитанції, акти закупівлі, квітанції на закупки сільськогосподарської продукції від населення тощо).

Перевіряючи видані суми готівки під звіт, пов'язані зі службо відрядженням, проводять розрахунок правильності їх визначення. Слід пам'ятати, що після повернення особа, яка була у відрядженні, протягом 3 робочих днів після повернення має подати в бухгалтерію звіт про витрачання готівки, а невитрачену готівку повернути в касу.

Законність видачі грошей з каси на виплату заробітної плати та на інші виплати по платіжних відомостях перевіряється зіставлянням сум і дат у касовій книзі; касовому звіту, видаткових касових ордерах із доданими відомостями на виплату зарплати, лікарняних з особистими разрахунками з нарахування зарплати або з розрахунково-платіжними відомостями, лікарняними листами, журналом обліку депонованих сум та іні ми документами.

Платіжні відомості на виплату зарплати, премій перевіряються у такій послідовності:

- відповідність платіжних відомостей розрахунковим відомостям;

- правильність підсумування і дублювання їх прописом;

- наявність на платіжних відомостях підписів керівника і головного бухгалтера, працівників, які склали і перевірили їх;

- наявність підписів одержувачів грошей;

- наявність записів про депонування сум.

Бувають випадки, коли по касі списується готівка за оплаченими раніше вилученими з архіву документами, тому доцільно звіряти платіжні відомості з табелями обліку робочого часу.

За допомогою ревізії слід звірити дані видаткових касових ордерів з сум готівки, яку було здано до банку за квитанціями.

При списанні готівкових сум на виплату зарплати особам неспискового складу за видатковими касовими ордерами або платіжними відомостями треба зіставити суми та підписи осіб у платіжних документах із підписами і сумами у трудових угодах, а також провести зустрічні перевірки достовірності виконаних робіт та отриманих коштів.

Перевірка відповідності сум в облікових регістрах включає:

- звіряння сум, що відображені у відомості та журналі-ордері «Каса» по дебету рахунка 301 «Каса в національній валюті», із даними журналу-ордера «Поточний рахунок» кредит рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та відповідних регістрів з іншими поточними рахунками у банках, у тому числі валютних;

- звіряння підсумкових сум відомості, журналу-ордеру «Каса» із даними Головної книги;

- звіряння відповідності сальдових залишків по рахунках 301 «Каса в національній валюті» із даними Головної книги та відповідними рядками балансу.

Під час перевірки наявності валютних коштів у касі слід керуватися Положенням про бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті, затвердженим Міністерством фінансів України від 14.02.1996р. за N 29. Бухгалтерський облік готівки в іноземній валюті проводиться на рахунку 302 «Каса в іноземній валюті».

Порушеннями правильності оформлення касових документів вважаються:

- відсутність підписів керівника, головного бухгалтера;

- відсутність доручення чи неправильне оформлення доручення при виплаті третій особі (на видатковому касовому ордері вказується номер, дата і місце видачі документа, що засвідчує особу фактичного одержувача грошей);

- невідповідність суми касового видаткового ордера сумі, що дозволе-

на керівником за заявою, незрозумілість підпису, відсутність знаку погашення документів;

- наявність при касовому ордері фіктивних документів. Такі документи необхідно негайно вилучити, залишивши їх копії чи розпі про вилучення

Важливою ділянкою ревізії касових операцій є перевірка правильн їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Такий контроль проводиться при розгляді первинних касових документів та звітів касира

Ревізору необхідно звернути особливу увагу на ці моменти, тому що внаслідок допущених тут «помилок» проводяться записи на рахунки, що дають можлиливість списувати суми, які розкрадаються. Ревізор повинен зіставити суми, що позначені по дебету рахунка «Каса», із записами по кредиту кореспондуючих рахунків у відповідних журналах-ордерах, а по операції, що відображні по кредиту цього рахунка, - з кореспондуючими рахунками по дебету у від по них відомостях. Записи журналів-ордерів та відомостей звіряються із записами в Головній книзі. Результати ревізії каси можна оформляти окремим пунктом або виділяти їх окремим розділом у загальному акті ревізії.

ТЕМА: «Ревізія операцій на рахунках в банку та
інших грошових коштів»

1. Завдання і джерела ревізії.

2. Ревізія операцій на поточному рахунку.

3. Ревізія операцій по розрахунках акредитивами, чеками з лімітованих і нелімітованих чекових книжок.

4. Ревізія операцій з векселями.

1. Завдання і джерела ревізії

Як свідчать матеріали ревізій, протягом останніх років збільшується кількість зловживань з боку бухгалтерів підприємств. Почастішали випадки привласнення грошових коштів, в тому числі і додатково виділених із бюджету, за рахунок отримання готівки в установі банку, а також інші зловживання, пов'язані з фабрикуванням банківських документів.

Отже, перед ревізією операцій на рахунках в банку та інших грошових коштів стоять такі завдання:

1. Перевірка своєчасності, законності, достовірності операцій, відображених на рахунках в банку після надходження і списання грошових коштів.

2. Контроль за використанням грошових коштів суворо за цільовим призначенням.

3. Контроль за своєчасністю надходження і перерахування коштів по розрахунках з постачальниками і підрядниками, покупцями та замовниками, бюджетом, банками по позиках, з робітниками і службовцями із розрахунків по заробітній платі.

4. Контроль за дотриманням правил та форм розрахунків із покупцями та замовниками.

5. Контроль за законністю і правильністю операцій з іншими грошовими коштами.

Джерелами ревізії операцій на рахунках банку є:

1. Виписки банку по відповідних рахунках (субрахунках) з додатками, що є підставою для проведення прибутково-видаткових операцій;

2. Копії платіжних доручень, доручень-вимог, заяв на виставлення акредитива, книжки грошових та розрахункових чеків і т.д.

3. Книги аналітичного обліку інших грошових коштів.

4. Облікові регістри по рахунках № 31 “Рахунки в банках”, 33 “Інші кошти”, Головна книга, Баланс.

2. Ревізія операцій на поточному рахунку

Для збереження грошових коштів і здійснення розрахунків установи банку відкривають всім підприємствам незалежно від форм власності поточні, депозитні рахунки у національній та іноземній валюті, субрахунки для філій, представництв а також поточні бюджетні рахунки у національній валюті України згідно з Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 18.12.1998 р. № 527.

Починаючи перевірку банківських операцій, ревізор спочатку з'ясовує, які рахунки відкрито підприємству, організації в установах банку. Під час ревізії операцій на рахунках коштів в банку необхідно провести зустрічні перевірки, а головне, ретельно перевірити взаємопов'язаність первинних документів по однорідних операціях. Для цього зіставляють дані записів бухгалтерського обліку та первинних документів.

Зловживання, якщо вони існують, бажано виявляти на самому об'єкті перевірки, не сподіваючись на те, що необхідні результати встановлюватимуться безпосередньо в установі банку. Не виключено, що деякі працівники банку можуть бути причетними до різних зловживань, що не раз підтверджували результати ревізій.

Ревізія операцій на рахунках в банку починається з перевірки наявності усіх виписок банку за поточним рахунком і відповідності зазначених у них показників даним бухгалтерського обліку. При цьому виписки перевіряються у хронологічній послідовності для того, щоб вияснити, чи правильно перенесено залишок з попередньої виписки до наступної.

Не менш важливо пересвідчитись у правильності відображення в обліку сум оборотів за дебетом і кредитом поточного рахунку. За умови, якщо бухгалтерські проведення за банківськими операціями складе правильно, розбіжностей між залишками коштів і сумами оборотів даними бухгалтерського обліку не може бути.

Якщо є розбіжності, то ревізор уважно їх розглядає, щоб переконатися в тому, чи були зловживання при цьому з боку працівників бухгалтерії.

Одне з найважливіших і обов'язкових завдань ревізії операцій на рахунках в установі банку - перевірка достовірності виписок, які банк видає підприємству, наявності штампів і підписів працівників установ банку на документах, що додаються.

Ревізор перевіряє наявність усіх додатків до виписок, що засвідчують здійснення тієї чи іншої операції (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, квитанції і т.д.).

У тому випадку, якщо відсутні додатки, які підтверджують здійснені операції або у виписках є виправлення, підчищення, ревізор зобов'язаний взяти копії всіх документів в установі банку.

Враховуючи те, що усі банківські установи в Україні перейшли на комп'ютерну систему обліку і банківські виписки видаються клієнтам на кожний день здійснення операцій, необхідно звірити вхідні і вихідні залишки не лише за випискою, а й за датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені банківські виписки за конкретний день, за якими проводяться дві операції - надходження коштів і перерахування різним організаціям в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), які за даними бухгалтерського обліку не оприбутковуються і не знаходяться в залишках при проведенні інвентаризації.

Ревізор повинен звірити номери корінців грошових чеків з банківськими виписками, пам'ятаючи про те, що три останні цифри номера чека заносяться до виписки, а вже потім перевірити одержання і повноту оприбуткування грошових коштів за касовою книгою. Якщо у банківській виписці відсутній номер корінця чека, а сам чек у чековій книжці відображено як зіпсований, то це свідчить про можливі зловживання. В такому разі необхідно провести зустрічну перевірку в установі банку по даній операції.

Якщо виникають розбіжності між аналітичним і синтетичним обліком по операціях з поточним рахунком, то необхідно, аж до звірки із Головною книгою, переконатись у правильності складання журналу-ор-дера по поточному рахунку. При цьому перевіряється кореспонденція рахунків та визначення сум оборотів.

Оскільки у виписці банку є лише цифрові дані, то ревізорові важливо знати побудову та код умовних цифрових позначок змісту операцій. При цьому необхідно знати, що записи у виписці мають протилежне значення для підприємств і означають по дебету - зменшення коштів, а по кредиту - надходження коштів. Наприклад, код 1 у дебеті виписки свідчить про списання коштів з рахунку на підставі платіжного доручення, а у кредиті - зарахування на цей рахунок згідно з доданою до виписки копією платіжного доручення. Код 2 відображає зміст записів у виписці аналогічно до коду 1, але підставою для записів є платіжні вимоги-доручення.

За даними кодів суцільним методом перевіряють повноту надходження грошей на рахунок банківської установи.

Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними документами, встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і кінцевого сальдо ревізору необхідно перевірити сутність господарських операцій, а саме законність надходження або списання грошових коштів з рахунку підприємства. З цією метою, крім взаєм звіряння (порівняння сум за відповідними документами), необхідно пересвідчитися у реальності здійснення господарської операції.

Практика КРР показує, що трапляються випадки, коли підприємств; перераховують гроші за придбані товари, які насправді не надійшли на скад; надійшли, але не того асортименту, що зазначено в документах; перераховані за придбання матеріальних цінностей і віднесені в дебет рахункив обліку витрат, а фактично одержані цінності відображено в обліку по дебету «Матеріали» і кредиту «Розрахунки з підзвітними особами».

Особливо ретельно повинні перевірятись оплачені лімітованими чеками залізничні накладні, рахунки та квитанції інших організацій і установ. Практика перевірки свідчить, що оплачені розрахунковими чеками документи повторно додаються до авансових звітів підзвітних осіб і вдруге оплачуються.

За результатами ревізії складають проміжний акт, в якому вказуються пропозиції та заходи щодо попередження виникнення зловживань у майбутньому.

3. Ревізія операцій по розрахунках акредитивами і чеками
лімітованих і нелімітованих чекових книжок

Акредитивна форма розрахунків вигідна постачальнику тому, що гарантує йому оплату відвантаженої продукції, робіт, послуг. Джерелами перевірки операцій по акредитивах є:

1. Заява на відкриття акредитива.

2. Виписки банку.

3. Регістри рахунків й інші документи, додані до виписок.

4. Журнал-ордер по рахунку 33 «Інші кошти».

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні, а також покриті та непоїкриті. Відзивний акредитив може бути змінений або анульований 6анком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром, безвідзивний - може бути замінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, користь якого він був відкритий. Покритим вважається акредитив, для здійснення платежів по якому завчасно бронюються кошти платника повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Непокритий акредитив - це акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку гарантується банком-емітентом за рахунок кредиту. Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником. Термін та порядок розрахунків за акредитивами встановлюється в договорі між постачальником та платником.

Крім розрахунків за акредитивами, у своїй діяльності підприємства використовують розрахунки чеками.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його рахунок, сплатити чекотримачу зазначену в чеку суму коштів.

Чеки згруповані у чекових книжках. Чекові книжки поділяються на лімітовані та нелімітовані. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з поточного рахунку відкритого у тому ж самому банку. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. На обкладинці лімітованої чекової книжки банк проставляє граничну суму-ліміт (цифрами і прописом) і засвідчує її підписом і печаткою. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекотримача протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується).

Підприємство повинно регулювати перерахування коштів на рахунки лімітованих чекових книжок в межах мінімальної потреби (1 тиждень, декада), а загальний ліміт не повинен перевищувати місячну потребу в коштах для даного виду розрахунків.

На початку ревізії необхідно перевірити, чи перевищує ліміт нормальну потребу в коштах для проведення таких розрахунків, оскільки перевищення ліміту веде до заморожування коштів ревізуючого підприємства і скорочення їх оборотності.

Джерелом перевірки операцій по чеках є виписки банку, авансові звіти підзвітних осіб по виданих чекових книжках з відповідними додатками, реєстр чеків та відповідні облікові регістри.

Ревізор повинен зіставити залишки ліміту із лімітованих чекових книжок з залишками на дату перевірки по рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті « субрахунок «Лімітована чекова книжка», а також із виписками банку. При такому порівнянні можуть бути виявлені розбіжності, їх можна пояснити тим, що видані із лімітованих чекових книжок (ЛЧК) чеки не були до кінця місяця пред'явлені в банк до оплати. При нормальних умовах залишок по цьому субрахунку повинен дорівнювати залишку, який значиться у чековій книжці.

Чеки видаються підзвітними особами, як правило, одночасно із відпуском ТМЦ або виконання послуг. В практиці роботи зустрічаються випадки, коли підприємство видає чеки при повній або частковій відсут-

ності реально відвантажених ТМЦ, виконання послуг і т.д. Виявиши такі випадки, ревізор повинен вжити відповідні заходи до винуватців у таких порушеннях.

До кожного оплаченого чека ревізором підбирається підтверджуючи документи, які додаються до звіту підзвітними особами. При цьому необхідно знати, що по всіх оплачених рахунках постачальника повинні бути проставлені номери чеків, якими оплачені дані рахунки. На підставі перевірки виправдальних документів ревізор може виявити випадки опл чековими книжками витрат інших підзвітних чи приватних осіб. Одночасно необхідно вияснити своєчасність надходження звітів від підзвітних осіб про використання коштів з чекових книжок, а також перевірити правильність ведення обліку ЛЧК по кожній підзвітній особі.

Ревізор також перевіряє своєчасність і повноту зарахування невико ристаного залишку ЛЧК на той же рахунок, з якого його депоновано.

Аналогічно проводиться перевірка розрахунків з використанням нелімітованих чекових книжок.

4. Ревізія операцій з векселями

Перевіряючи вексельні операції ревізору необхідно керуватись такими нормативними актами:

1. Постановою Верховної Ради України «Про застосування векселів господарському обороті України» від 17.06.1992 р.

2. Указом Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» від 26.07.1995 р.

3. Наказом Міністерства фінансів України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу» від 12.08.1992 р. з доповненнями і змінами від 26.07.1994 р.

При перевірці вексельних операцій використовують такі облікові регістри:

платіжні документи;

аналітичні відомісті по векселях виданих та отриманих;

журнали-ордери;

Головну книгу;

Баланс.

Вексель — письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає його власнику беззаперечне право після певного строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми. В умовах ринкових відносин розрахунки векселями є однією із найпопулярніших форм розрахунків, яка одночасно виступає засобом кредитування.

Розрізняють прості і переказні векселі.

Простий вексель виписує і підписує боржник. Ревізор повинен перевірити, чи заповнено такі реквізити:

1. Найменування «Вексель».

2. Проста і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму.

3. Зазначення строку платежу.

4. Зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж.

5. Найменування юридичної особи, якій або за наказом кого платіж повинен бути здійсненим.

6. Дата та місяць складання векселя.

7. Підпис того, хто видає вексель (векселедавець).

Переказний вексель виписує і підписує кред, і він є наказом боржнику про сплату в зазначений строк вказаної в ньому суми третій особі. Він, як і простий вексель, має ті самі реквізити, проте включає ще додаткові реквізити:

1. Нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;

2. Найменування того, хто повинен сплатити за векселем (платники). Ревізор повинен знати, що відповідно до Закону України «Про цінні

папери і фондову біржу» вексель, у якому немає будь-якого з реквізитів простого чи переказного векселя, не має юридичної сили. Винятком можуть бути такі випадки:

1) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядають як такий, що підлягає оплаті після пред'явлення;

2) якщо немає особливої вказівки зазначення місця поряд із найменуванням платника (місце складання документа для простого векселя), тоді вважають місцем платежу юридичну адресу платника (векселедавця для простого векселя);

3) вексель, в якому не вказано місце його складання, вважають підписаним в місці, позначеному поряд із найменуванням векселедавця;

Заборгованість по розрахунках з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, що забезпечена одержаними векселями, відображається підприємством по рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані».

Аналітичний облік ведеться по кожному векселю. Під час ревізії треба мати на увазі, що коли підприємство відображає в обліку реалізацію продукції (робіт, послуг) за часом пред'явлення розрахункових документів покупцем, то при одержанні векселів за реалізовану продукцію робиться такий запис Дт 34 «Короткострокові векселі одержані» і Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». Аналогічно в бухгалтерському обліку повинен робитися запис, пов'язаний з одержанням векселів на забезпечення оплати інших видів дебіторської заборгованості. У міру погашення заборгованості, забезпеченої векселем, здійснюється з Д- ту З1 «Рахунки в банках» в К- т 34.

Перевіряючи заборгованість по розрахунках з постачальниками, рядниками та іншими кредиторами, забезпечену векселями, вивчають записи по рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» та 62 «Короткострокові векселі видані» по кожному виданому векселю. Слід мати на увазі, що при видаванні векселів робиться запис Дт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» та Кт 51 або 62. Погашену заборговані забезпечену векселями, відображають по дебету 51, 62 рахунків.

Ревізору необхідно знати, що аналітичний облік розрахунків по одержаних векселях ведеться на підставі одержаних векселів, платіжних доручень, за якими погашається заборгованість по векселях, в розрізі покупців-векселедавців по заборгованостях, що забезпечені векселями. При цьому необхідно виділяти вексель дисконтований в банку і вексель, за якими не погашена заборгованість в строк.

Аналітичний облік по рахунках 51 «Довгострокові векселі видані» та 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться по кожному виданому векселю і векселетримачу з виділенням векселів, не погашених в строк.

Оперативний контроль на підприємстві за платежами, забезпеченими одержаними і виданими векселями, повинен здійснюватись за строками погашення заборгованості, закладеними в пам'ять ЕОМ або за дани картотеки.

Ревізор повинен також знати, що векселі можуть зберігатись як на підприємстві, так і передаватись на зберігання в установу банку. Векселі, які знаходяться на підприємстві, зберігаються в касі разом з готівко На всі векселі, що зберігаються в касі підприємства, складається опис, в якому вказується: найменування платника, сума і строк погашення заборгованості. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в опі робиться відповідна відмітка із зазначенням дати виписки банку.

Якщо одержані векселі здаються на зберігання в банк, то в регістрах аналітичного обліку робиться відповідна відмітка про відповідний документ, який одержаний в банку.

У випадках, коли векселетримачу (постачальнику) необхідні кошти раніше настання строку оплати векселя, він може одержати в установі банку позику під заставу векселя із оплатою відповідного процента банку (дисконтований вексель). Вексель передається банку на індосамент таким чином векселетримач одержує вексельну суму за мінусом облікового процента (дисконту), який становить дохід банку.

ТЕМА: «РЕВІЗІЯ ОПЕРАЦІЙ ІЗ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ»

1. Завдання і джерела ревізій основних засобів.

2. Ревізія дотримання умов збереження основних засобів.

3. Ревізія операцій по руху основних засобів.

4. Ревізія правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів.

5. Ревізія ремонту основних засобів.

6. Особливості ревізії операцій з нематеріальними активами.

1. Завдання і джерела ревізій основних засобів

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше від одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Збереження основних засобів, забезпечення їх нормального стану та раціональне використання є основним завданням колективу підприємства. Звідси в програмі проведення комплексної ревізії основним є завдання по перевірці операцій, пов'язаних із основними засобами.

Важливими завданнями комплексної ревізії є:

1. Дотримання умов, що забезпечують зберігання основних засобів та нематеріальних активів.

2. Законність та правильність операцій, пов'язаних із рухом основних засобів, нематеріальних активів та їх документальним оформленням.

3. Правильність і своєчасність нарахування та включення у витрати виробництва амортизаційних витрат.

4. Правильність визначення і списання зносу по групах основних засобів та нематеріальних активів.

5. Правильність проведення переоцінки основних засобів.

6. Правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з рухом основних засобів.

7. Перевірка своєчасності освоєння виробничих потужностей, виконання показників ефективності використання обладнання і т.д.

8. Виявлення невикористовуваного обладнання, його стану, умов збереження.

9. Перевірка операцій, пов'язаних з орендою основних засобів.

Джерелами ревізії є:

1. Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) (№ОЗ-1).

2. Акт здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. ОЗ-2).

3. Акт на списання основних засобів (№ ОЗ-З).

4. Акт на списання автотранспортних засобів (№ ОЗ-4).

5. Акт на установку, пуск, демонтаж будівельних механізмів (№ (ОЗ-5).

6. Інвентарна картка обліку основних засобів (№ ОЗ-6).

7. Опис інвентарних карток з обліку основних засобів (№ ОЗ-7]

8. Картка обліку руху основних засобів (№ ОЗ-8).

9. Інвентарний список основних засобів (№ ОЗ-9).

10. Розрахунок зносу основних засобів (№ ОЗ-14).

11. Протоколи інвентаризаційних комісій.

12. Інвентаризаційні описи та порівняльні відомості по інвентаризації.

13. Облікові регістри по рахунках 10, 11, 12, 13, 40,41, 42.

14. Головна книга.

15. Баланс (Форма № 1).

16. Звіт про власний капітал (Форма № 4)

2. Ревізія дотримання умов збереження основних засобів

Основним документом, що регулює бухгалтерський облік основ засобів, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», яким має керуватися ревізор при перевірці. Ревізор також має керуватися нормами податкового законодавства.

Ревізія основних засобів починається з перевірки отримання умов збереження. При наявності інформації (сигналів) про недостачу об'єктів повних засобів ревізору потрібно починати ревізію із раптової перевірки основних засобів за місцем їх знаходження. За відсутності такої інформації ревізору слід починати з перевірки наявності і стану інвентаризаійних карток в картотеці аналітичного обліку основних засобів та відповідності даних пооб'єктного аналітичного обліку основних засобів з даними синтетичного обліку.

Для цього ревізор зіставляє дані опису інвентарних карток основних засобів за класифікованими групами з наявними в картотеці інвентарними картками. За відсутності інвентарних карток необхідно:

1) перевірити наявність об'єктів основних засобів, по яких відсутні інвентарні картки;

2) вияснити причини продажу, ліквідації основних засобів;

3) відновити аналітичний пооб'єктний облік основних засобів, якщо він відсутній.

Загальний підсумок залишків по всіх класифікаційних групах основних засобів зіставляють із залишком по рахунку 10 «Основні засоби» за Головною книгою. Залишки повинні бути однакові.

Якщо виявлені розбіжності між даними аналітичного і синтетичного обліку, то необхідно встановити причини такого відхилення і винуватців.

Вибірковою перевіркою ревізор встановлює наявність основних засобів за місцями їх експлуатації (на підставі інвентарних списків). Якщо виявлена недостача основних засобів, то необхідно взяти письмове пояснення у матеріально відповідальної особи і вжити відповідні заходи із відшкодування вартості даного об'єкта основних засобів.

Перевіряючи якість проведених на підприємстві інвентаризацій основних засобів, слід вияснити:

1) дотримання строків інвентаризації і порядку її проведення на підприємстві;

2) оформлення підсумків інвентаризації (протягом 10 днів). Одночасно ревізор повинен уважно вивчити матеріали попередніх

інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на правильність відображення результатів в бухгалтерському обліку. На підставі вивчення всіх матеріалів інвентаризації ревізор робить висновок про якість проведеної інвентаризації.

Після цього перевіряється, чи всі об'єкти основних засобів закріплені за матеріально відповідальними особами. Для цього вартість закріплених за матеріально відповідальними особами основних засобів за даними інвентаризаційних списків основних засобів зіставляють із залишком по дебету рахунка «Основні засоби» на дату перевірки.

Встановивши порушення, ревізор повинен з'ясувати, чому воно допущене, хто винен і якими є його наслідки.

Завершують ревізію перевіркою правильного зберігання зайвих, непотрібних, законсервованих основних засобів. Практика роботи показує, що такі об'єкти основних засобів часто зберігаються під відкритим небом і розкомплектовуються.

За всіма фактами такого зберігання об'єктів основних засобів необхідно провести детальне розслідування, в результаті якого виявити розмір заподіяної шкоди та її винуватців.

3. Ревізія операцій по руху основних засобів

Обсяг основних засобів збільшується за рахунок: капітальних інвестицій з власних джерел, безоплатного надходження та оприбуткування надлишків основних засобів, виявлених під час інвентаризації.

Проводячи ревізію, необхідно взяти до уваги, що облік основним засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби» за первісною вартістю, яка складається з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконаннябудівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюється у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створення повних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємств

• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

• витрати на установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Слід пам'ятати, що до первісної вартості основних виробничих засобів не включаються суми ПДВ, сплачені постачальникам, як такі, що відшкодовуються з бюджету. Витрати на сплату відсотків за користування кредитом теж не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Обліку підлягають як основні засоби, що використовуються, так і ті, що зберігаються на складі, законсервовані або віддані в оренду.

Детальній перевірці підлягають операції із надходження основних засобів за рахунок капітальних інвестицій.

Законність надходження основних засобів в результаті капітальних інвестицій визначають шляхом зіставлення оприбуткованих об'єктів основних засобів з переліком, передбаченим титульним списком, а також з актами приймання-передачі, рахунками, накладними. При цьому ретельно перевіряють ведення обліку по таких основних засобах і джерелах їх фінансування. Особливу увагу слід приділити перевірці операцій з оприбуткування безоплатно одержаних основних засобів.

По придбаних невиробничих основних фондах сума ПДВ включає їх вартість, а по виробничих — відноситься до складу податкового кредиту

В кожному окремому випадку ревізор перевіряє:

1) наявність згоди ревізуючого підприємства на одержання таких об'єктів основних засобів;

2) економічну доцільність переміщення (це додаткові витрати по демонтажу, транспортуванню);

3) тривалість процесу передачі і ведення їх в експлуатацію на новому місці;

4) відображення витрат по доставці.

Під час перевірки правильності та своєчасності оприбуткування основних засобів, що надійшли, ревізору необхідно встановити:

1) дотримання правил оформлення акта прийому-передачі основних засобів;

2) правильність відображення даних операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Несвоєчасне оприбуткування основних засобів призводить до зменшення суми нарахованої амортизації, що у свою чергу спричиняє неправильне вирахування собівартості виготовленої продукції, виконання робіт, послуг, і зрештою призводить до перекручування фінансових результатів. За усіма незаконними надходженнями основних засобів, переміщенням, неправильним оформленням документів, а також за фактами несвоєчасно оприбуткованих основних засобів у регістрах бухгалтерського обліку ревізор повинен з'ясувати причину порушень і визначити винних у цьому осіб і застосувати відповідні штрафні санкції.

У процесі експлуатації основних засобів підприємство може здійснювати заходи, що ведуть до збільшення економічних вигод, первісне очікуваних від використання відповідних об'єктів основних засобів. На суму витрат, пов'язаних з покращанням основних засобів, збільшується їхня первісна (переоцінена) вартість.

Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на і 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці до вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової ( останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу розподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

В кожному окремому випадку ревізор перевіряє правильність, своєчасність оформлення документів на вибуття основних засобів, законність і доцільність здійснення операцій, правильність визначення фінансових результатів.

Ревізору слід пам'ятати, що згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей оподаткування, у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв’язку із реалізацією балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта (якщо балансова вартість менша від виручки, то різниця відноситься до валових доходів, і навпаки, якщо балансова вартість більша, ніж виручка - до валових витрат).

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 в зв’язку із реалізацією балансова вартість групи зменшується на суму вартості реалізації таких основних фондів.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 у зв'язку з ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, консервацією за рішенням підприємства балансова вартість такого об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до 0.

У зв'язку з виведенням з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 в зв’язку з ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, консервацією за рішенням підприємства балансова вартість груп не змінюється.

В актах огляду основних засобів, що підлягають ліквідації, постійно діюча комісія вказує причини ліквідації, описує технічний стан об'єкта основних засобів, а також у певних випадках вказує винуватців. До актів додаються відомості, які підтверджують оприбуткування придатних матеріальних цінностей після ліквідації списаних об'єктів та їх вартості за цінами можливого використання, та акти ліквідації основних засобів.

Перевіряючи операції по списанню основних засобів вибулих із експлуатації внаслідок стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій, ревізор повинен вияснити:

1) підставу для списання таких основних засобів (акти, висновки відповідних органів тощо);

2) факти допущеної халатності при збереженні або порушеннях правил експлуатації основних засобі, внаслідок чого відбулася аварія;

3) встановлення винуватців аварій та вжиття заходів із відшкодування втрат і недопущення таких втрат надалі.

Після цього ревізор перевіряє правильність, своєчасність відображення в обліку операцій по ліквідації основних засобів, зокрема визначення зносу за об'єктами, що вибувають, оприбуткування матеріальних цінностей, які були отримані під час розбирання та демонтажу об'єктів, за ціною їхнього можливого використання.

Під час ревізії треба перевірити дотримання інструкції з інвентаризації основних засобів, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 №69, де вказуються випадки проведення інвентаризації, її якості та відображення самих результатів інвентаризації.

Завершується ревізія основних засобів перевіркою операцій по передачі в оренду. Ревізор повинен перевірити наявність угод про оренду, правильність та обґрунтованість ставок орендної плати, що розраховані відповідно до П(С)БО 14 «Оренда» правильності передачі засобів орендарю. При цьому з'ясовується, чи не віддані в оренду основні засоби, які необхідні підприємству, що ревізується, чи не перевищує сума амортизаційних відрахувань за відданими в оренду основними засобами орендну плату, чи своєчасно та повною мірою вноситься орендна плата.

4. Ревізія правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів

Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації, ревізор має вияснити, якими методами користується бухгалтер при нарахуванні амортизації (чи із застосуванням П(С)БО 7, чи згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»).Ревізор повинен пам'ятати, що згідно з П(С)БО 7 є п'ять методів нарахування амортизації основних засобів.

1. Прямолінійний метод

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що аморт


5709013620535763.html
5709076842174886.html
    PR.RU™